Чекаєте відвертості

 від підлітка?

Якщо ви хочете, щоб ваша дитина розповідала  вам про все що з нею відбувається і особливо не закривалася в  підлітковому віці, я можу підказати вам  одну практику.

 Щодня або кілька разів на  тиждень робіть вправу.  Вона називається - активне слухання ( 3 або 5 хвилин). 

Час відведений для вправи залежить   від вашого  рішення  скільки часу ви  даєте дитині  на можливість говорити про все з нею відбувалося протягом дня.  

Дитина  може розповідати про свої радощі, про те, що можливо її  хтось образив,  або про свій не  дуже  хороший вчинок. Іноді  вона розповідає про свої  розчарування. Тобто,  загалом про все.

 Завдання  вас батьків  просто мовчки слухати, не реагувати на це емоційно, не критикувати, не аналізувати. 

Просто слухати. 

Це надважливо!

На завершення   подякувати дитині за чесність. 

Якщо почати робити цю вправу з 5-6 років, то у  підлітковому віці дитина буде вам про все  відкрито розповідати, ділитиметься своїми думками. І така відвертість стане  звичкою.

Щиро бажаю успіху всім вам!

 А знаєте, що я вам скажу?! 

Обіймайте дітей.

 Обіймайте  зараз, не завтра, не колись, а 

зараз.

Обіймайте безовсякої на то  особливої причини,

Обіймайте просто тому, що вони у вас є.

Обіймайте і доньку, і сина.

Обіймайте маленьких і дорослих.

І знаєте, не важливо скільки їм років,Навіть тоді , коли  криза віку, коли все не так просто навіть поговорити, коли одні  відмовки.

Обіймайте, якщо  немає часу, бо часу   завжди немає. Обіймайте все одно.

Обіймайте, не відкладайте на потім.

Обіймайте перед тим, як  маєте виходити з дому. Обіймайте після повернення додому. І не важливо скільки разів на день ви зустрічаєтесь. 

Цій істині  тисячі років, та ми ніяк  не можемо  навчитися.

Діти -  це наше  ВСЕ, це   сенс  нашого життя,  це частка нашої душі, це наша надія і опора..

І не  треба чекайте  і шукати за що обійняти. 

Обійміть  просто так. Життя таке швидкоплинне.

 «…Я погана мама!»

 «…Я погана мама!»,-  почула я такі слова від молодої жінки. Запитую: «Чому ви так вирішили?!». Вона відповіла, головна причина в тому тому що вона  мало часу і мало уваги приділяють дитині. «Я працюю, у мене є своє життя,  є свої обов’язки по дому, у мене є чоловік і у мене є інші діти.»

    Так, тепер на цьому місці зробимо зупинку. 

Давайте разом поміркуємо.

Ви не маєте весь свій час 24 на 7 бути з дитиною. Тут я маю на увазі розважати її, гратися з нею, бути повністю зануреною  в її розваги, її бажання. Достатньо  раз на день вивільнити  20 -25 хвилин і робити те, що хоче  дитина. Якщо малеча  хоче гратися, то погратися,   хоче співати -  співайте разом,   хоче з вами піти на прогулянку-  йдіть. Лише зауважу, що в ці  хвилини ви не відволікаєтесь ні на що. Дитина - це ваш центр уваги . Всі інші години доби ,  ви залучаєте її  до свого життя, до своїх обов’язків і занурюєте   в  ваш світ і ваш простір. І це буде дуже правильним. Цього буде достатньо всім і вам і дитині. 

Ніколи говоріть про себе, що ви погана мама. У вас дійсно багато різних обов’язків та її своє власне життя, яким не можна нехтувати. Інакше може бути вигорання, повне виснаження. А мама потрібна всій родині і усміхнена, і добра, і здорова.

 

Діти - білінгви 

Вчитель…

Поки ми нарікаємо на своє життя, воно просто спливає.Може краще робити щось нове, те що можете на даний час?

 Тому…

“Той, хто навчає, повинен завжди продовжувати вчитися сам”. Річард Генрі Данн

За такими принципом  і живу. Саме це допомогає мені. 

Так склалися обставини, що я сьогодні  працюю  більше з дітками - білінгвами. Для мене це дуже цікава практика. Не нова. Раніше я вже мала таку можливість. Різниця лише в тому, що ті діти потрапляли в нове  мовне середовище і це прискорювало вивчення нової мови. А мої сьогоднішні малята мають нову мову тільки вдома і то  не завжди. 

Білінгви у  5 років.

Зазвичай у цьому  віці  вони вже всі звуки  добре вимовляють. За рідкісним винятком іноді є потреба попрацювати з кількома звуками. Можуть бути тривалі паузи в розмові, протягом яких дитина підбирає відповідні за змістом слова. Бувають і  зміни,  заповільнення темпоритму , навіть запинки. Якщо ви помічаєте такі особливості, то бажано звернути на це увагу.

Тільки хочу зазначити, що часто в цьому і більш старшому віці одним із завдань є  робота з  лексико-граматичними  категоріями. А саме , білінгвам, у яких українська ( або будь-яка інша )  мова є другою, складніше узгоджувати слова в роді, числі й відмінку. Можуть бути складнощі з підбором правильного дієслова за змістом  чи формою в числі, особі та часі.

Часто на акцент списуються неточності вимови голосних, приголосних і йотованих.Також можливі неточності й  в інших напрямках  розвитку промови. 

Дуже добре, коли вдома розмовляють цією, другою мовою, тому що без мовної практики часто рівень нової  мови у білінгв значно знижений. Найкраще  розвивається розмовна лексика  коли дитина чує   від своїх батьків та рідних  фразову мову.

Якщо  ж зупинитися у розвитку мови, цей рівень в кращому випадку  приблизно таким же  і залишається. Сама по собі мова без практики не розвивається. Залишається на побутовому рівні або   малюк  її  зовсім  забуває.

Проходить час…Дитина і батьки розуміючи, що втратили , жалкують про час, яких сплив, і те, що мова забута. В більш старшому віці складніше  розпочати вивчати. Зазначу, що тоді все треба починати з самого початку, майже з нуля.  

Тому і раджу: починайте вивчати другу мову  ще в дитинстві. 5-6 років - то ж пора. Це і легше і якіснішим буде результат. 

Розмовляйте із задоволенням! 

Успіхів всім мамам і татам.

 Частенько ми встановлюємо правила,

але не особливо звертаємо увагу на те, 

як  пояснити дитині їх  сенс.

Погодьтесь зі мною. Так і є. Якщо й пояснюємо, то незрозумілою для дитини мовою.

Найправильніше  - ставити дитині запитання.

Здебільшого діти самі знають у чому сенс цих обмежень. Бо   ми  самі неодноразово їм про це говорили.

Все ж, якщо ми хочемо реального виконання ( дотримання) правил, потрібно робити все від зворотного. Нехай дитина сама розповість, чому щось не можна.

• Як ти думаєш, чому ми не дозволяємо тобі їсти три і більше цукерок в день?
• Як ти гадаєш, чому тобі треба ходити до школи?
• Як ти вважаєш, чому отримувати низькі бали це погано?

Якщо  питання ставимо у доброзичливій формі, спокійно, уважно слухаючи, не перебиваючи, тоді дитина сформулює свою думку,  повторить по суті те, що ми  їй  раніше говорили.

  Є таке правило, якщо вам говорять щось повчальне, ви чините опір і не хочете робити те, що від вас вимагають. Але коли ви самі собі це кажете, тоді включається кора лобових часток мозку та розвивається інтелект.

Хочете, щоб дитина була розумною і розуміла навіщо потрібні обмеження та правила, тоді ставте їй запитання. А головне, уважно та терпляче слухайте відповіді

МАМА 

– найцінніше джерело

ресурсу сім'ї.

ʼ

 

 Гортаю сторінки соцмереж. Колега пише про  жінку - маму, яка не працює, про те, як оцінюють інші домашню зайнятість.( легко говорять: “Вона не працює.”) А тут ще й несподівана зустріч. Красива мама і троє діточок. Коротка розмова і я розумію, яка величезна втома в її очах.

 І взагалі, вся вона якась зовсім невесела. У розмові з нею розумію, що не всі усвідомлюють своїй сім'ї, який тягар обов’язків лежить на ній.

 Я не працюю… ( про що це?)

Ось і поговоримо сьогодні про материнство.

Материнство … піклування про кожного члена родини, прибирання, прання,  прасування, приготування їжі, придбання  продуктів, одягу, затишок в домі, емпатія до всіх.

Знаю, багато мам ображаються, що ніхто не цінує всю цю кропітку щоденну працю. Але про це пізніше. 

Почту ось  з чого. 

І скажу, як би жорстко це не звучало, тут є і ваша особиста провина, дорогі мої жінки, бо вибір за вами!

Або ви страждаєте, або ви  оцінюєте ситуацію і  правильно обираєте пріоритети в своєму житті.  Якщо  ж не думати про  це, то  і рік, і три, і весь час ви в постійному стресі. У вас завжди буде дуже багато турбот про дітей, про побут, про всіх, крім себе.

Де ви  в цьому переліку? 

Як завжди, на останньому місці.

Про себе  не подумали.

Це  і серйозна помилка.

Знаєте, чому? Тому що саме ви є джерелом життєвої енергії для всієї  родини, рідних і близьких.

Якщо мама стомлена, погано всім. Страждають діти, чоловік.

А  мама найкраща  тоді, коли вона  з сяючим від щастя обличчям, сповнена життєвих сил, позитиву, успіху.

Що вибираєте? 

Ну, про вибір трохи згодом.  Просто маєте час подумати, а  я зараз звертаюсь до татусів.

Запам'ятайте! 

МАМА – найцінніше джерело ресурсу сім'ї.

МАМА забезпечує емоційну підтримку дітей, вкладається багато сил у спілкування з ними. 

Саме тому всі повинні розуміти – беремо МАМУ і ставимо її у центр.

Про МАМА треба дбати, 

МАМІ  потрібний відпочинок, перезавантаження, 

МАМУ треба наповнювати теплом, турботою.

 МАМУ треба вигулювати, давати можливість добре висипатися, купувати красиві речі, робити красиві зачіски, доглядати за нею.

Якщо витягнути з шафи всі дитячі ручі: одяг, іграшки, стане зрозуміло, скільки грошей на все це витрачено. А те, що є у мами незрівнянно мало. Значить, є гроші і на маму. Просто менше шкарпеток, маєчки, іграшок, а більше мамі на її відпочинок.

А ще, мамі треба стежити за своїм здоров'ям і це не тільки добре харчуватися, а ще й займатися спортом, багато ходити пішки, іноді усамітнитися. Саме тоді материнство перестає бути монотонним тягарем і починає приносити задоволення. Що у свою чергу позитивно відображається на всіх членах сім'ї.

Ось так у турботі один про одного народжується щаслива родина.

Повторюся вкотре, вибір за вами!

 Мами, почніть із поваги до себе. 

І  впевнено скажіть: Я ХОЧУ….!

    

ЗЕФІРНИЙ ТЕСТ

Діти нетерплячі за своєю натурою.

       Але до чого приведе самоконтроль мало хто розуміє і знає.

       Психолог Уолтер Мішель вирішити перевірити у якому віці діти більш здатні до самоконтролю,

можуть стримати миттєве бажання, контролювати свою поведінку.

      Так ось, всім відомий  “зефірний тест.”

      Дітям 4-6 років пропонували зефір. Перш ніж дитина хапається за частування, експериментатор робив спокусливу пропозицію: одна  зефірка зараз, а  якщо почекати 15 хвилин - можна  отримати вже два смакотлики. Після ознайомлення дитини з правилом,  ведучий експерименту видалявся, залишивши дитину наодинці зі спокусою. Порожня кімната, дитина і зефір. Жодних відволікаючих факторів.

       Як поводилися діти?

       Одні  хапали зефір відразу, як експериментатор виходив із кімнати. За поведінкою решти дітей  можна було зрозуміти наскільки складно їм даються спроби стримати себе, почекати більшої кількості солодощів. Вони нетерпляче бовкали ногами, нервово смикали одяг і волосся,  відверталися від тарілки, заплющували очі, торкалися зефірки пальцем, навіть  ніжно гладили  солодку білосніжну скоринку. Третина з цих героїв змогла гідно витримати випробування та дочекатися подвійної порції зефіру.

      Експеримент не закінчився: протягом наступних 40 років психологи  слідкувати за цими дітьми.

З'ясувалося, що ті, хто змогли у дитинстві протриматися та отримати два зефіри, показують вищі результати. Їх можна вважати більш успішними в житті.

      Мабуть, їхня здатність до самоконтролю дозволила їм адекватно сприймати різні життєві перешкоди, удачі та невдачі.

Просто цікава розповідь

Слова однакові, а цінність різна...

 

Парк відпочинку - чудове місце для всіх.

     Тут бадьоро бігають маленькі дітки, весело катаються на каруселях підлітки. Мами доглядають за дітками і колесять з дитячими візочками. На затінених лавках сидять люди похилого віку, насолоджуючись спокоєм і природою. В парку панує щаслива атмосфера, де кожен може знайти свій спосіб  відпочити.

     Молода мама з дівчинкою про щось говорять. У них дружні відносини і взаєморозуміння. Видно, як мама намагається  по максимуму все дозволяти  малечі. Головне правило для мами: не забороняти, якщо це не шкодить здоровʼю дитини. Безпечно для здоровʼя - то можна все. 

     Поруч на лавці сидить приємна жіночка і уважно спостерігає. І ось, не втрималась.  Починає повчати.

-   Дорога  мамочко, ви неправильно відноситесь до дитини, неправильно виховуєте.  Хочу вас застерегти. Ваша донечка підросте  і буде робити все що захоче. 

На що мама  спокійно відреагувала:

-   Так, я це роблю свідомо. Я хочу , щоб дитина завжди  робила    все те, що хоче. І я буду щасливою мамою, якщо моя дитина буде робити все що забажає в житті.

     Не заспокоюється жіночка:

• Ви , мамочка , не розумієте. Дитина буде робити ( витворяти) все що захоче. Це ж погано.

Зверніть увагу: слова одні і ті ж самі, але значення і цінність слів різна. Мама вкладає в зміст цих слів зовсім не те, що ця мила леді з певним  життєвим  досвідом.

Жіночка думає про егоїзм, вседозволеність в негативному ключі, а молода мама думає про щастя, радість насолоду від життя у дитини, про повноцінну реалізацію доньки у майбутньому. 

Що ви думаєте з цього приводу?

 

Я сам !

       

       Частенько  ми, батьки відчуваємо тривогу за  наших діточок чи є на те причина, чи причини  немає.

        А  це робить їх слабкими, невпевненими в собі. 

       Якщо мама не телефонує щопівгодини, якщо мами не буде поруч більше години, дитина починає хвилюється, бо мама так привчила.

      «Якщо мама не скаже можна мені це їсти чи ні, якщо мама не скаже мені можна мені їхати кататися на велосипеді чи ні, я гублюся і не можу сам вирішити», - сказав хлопчик мені на консультації.

      Діти перестають відчувати здатність самостійно приймати рішення. Це відбувається, коли ми постійно приймаємо за дитину рішення. Так, ми маємо бути поруч, ми повинні допомагати приймати рішення, але ми не повинні повністю позбавляти дитину права самостійно вирішувати треба, але не в усіх випадках.  Треба бути дуже уважними, і відчути той момент, коли дитина каже: «Я сам». І дозволити йому зробити щось самостійно.

       - Я хочу сам нести свій портфель.

      -  Я сам взую  ці черевики і зав'яжу . 

      -  Я сам оберу  мультик для перегляду.

      Це не означає, що ми дозволяємо дитині завжди робити те, що хоче вона. Треба обмежувати не дитину, а нашу  турботу про неї . Ми маємо відчувати   що вона може зробити сама і  що це не загрожуватиме їй навіть мінімальною  небезпекою.

       Можливо цей вибір буде помилковим, можливо, дитина пройде  і через якісь неприємності, але це буде вже для неї уроком  та можливістю вчитися в майбутньому правильно  діяти в різних ситуаціях. 

Це буде той  досвід, який дозволить дитині відчути себе сильним. 

Я думаю  саме так. 

А ви?

 

Наші діти 

та контроль часу 

Раніше  учні дзвонили рідко вчителю. Не знаю, добре це чи погано, але зараз дітям більше потрібна наша підтримка, допомога, порада.

        Увечері пролунав дзвінок від моєї учениці.

        Чую стривожений голос підлітка. Прохання про допомогу.

Що ж сталося на цей раз.

        Виявляється,  дівчинка ніяк не може повернутися  до ритму   навчання.

        «Включаю КОМП'ЮТЕР, щоб знайти інформацію для уроку, а потім зависаю на одному відео, на іншому, потім улюблені соцмережі. А тут надходить повідомлення від друзів  і я починаю відповідати. Піднімаю голову, а вже вечір. Уроки не зроблено. Завдання не виконано. Що робити? Як бути? Час полетів у нікуди.»

       Моя  порада дитині проста. Порекомендувала поставити на телефоні таймер  і кожні півгодини звуковим сигналом нагадувати про перебіг часу. 

Що ж, тепер вона  може контролювати свої дії та не відволікається від занять.

       Через тиждень дівчинка з радісним голосом повідомила, що в неї ТЕПЕР ВСІ ВІДМІННО і подякувала мені.